Коментар від учасника СИНДИКАТУ для російського опозиційного ЗМІ

P&M

Удивляет, что масштабных контратак ВСУ к часу тишины не предпринимали, посылая разрозненные роты, взводы и батальоны к Лонгвиново, взятому днровцами. Евгений Чепелянский из «Синдиката» говорит, что состояние катастрофы ВСУ на совести штаба:

«Прорвать блокаду еще реально. Все зависит от командования. Если не будет столько предательства и бездарности в действиях — еще можно все спасти». Также он подверг сомнению анонсированный агитаторами ДНР удар по Донецку: «Ничего об этом не знаю, возможно, это выгодно говорить ДНР, я не замечал таких скоплений под Донецком». Слухи о концентрации ВСУ под городом, как видим – миф?.. Но вот как штаб АТО допустил того, что есть у Дебальцево – вопрос суровый. Логичного ответа нет.

І знову про «лохотрони»

Боротьба з Лохотронами

Як виявилося, одним з керівників мережі кредитних лохотронів, яку добре «кришують» на верхах певних держструктур, є оцей «джігіт» з відео — Елвін Абдулаєв.

Нагадаємо, що СИНДИКАТ вже більше місяця бореться з корупційною схемою, за допомогою якої «кидають» тисячі людей, які потребують кредиту, по всій країні. За цей період ми побачили, що мережа діяла роками не змінюючи офісів, всіх потерпілих, які намагалися захистити свої права — залякували, били та фальсифікували проти них кримінальні справи.

Не так давно лохотронщики та їх «дах» намагалися сфальсифікувати проти лідера СИНДИКАТу кримінальну справу, проте в них нічого не вийшло. Наразі, наші правозахисники не лише закрили шість офісів даної мережі в Києві, але і добилися того, аби деякі масові рекламні видання не розміщували у себе недобросовісну реламу кредитних «лохотронів».

Найцікавіше попереду:)

 

Про поїздку під Дебальцево

MLRqhyL0e58 ySlgRw6AFvQ

Нас мобілізували більш ніж півроку назад, в роті було 96 чоловіків. Живими лишилися 19.

(Солдат 128-ої бригади).

Днями їздив в АТО, вже не в якості добровольця, а з метою передачі гуманітарної допомоги бійцям 128 ОМБр, яка тримає Дебальцево. Ситуація під Дебальцево більш ніж складна, бійців намагаються знищити не лише війська супротивника, але і власне керівництво.

По дорозі, в тилах АТО, досить багато блок-постів, де люди з шевронами “беркут” доволі борзо намагалися щось собі “розмутити” із нашої передачі для бійців-передовиків із закарпатської бригади, проте з нами таке не пройшло.

Починаючи з смт. Луганське, дорога повністю прострілюються. Саме Дебальцево фактично відрізане, ближче ніж на 5 кілометрів пробитися нікому не вдається, проте чекати здорового смислу або підкріплення від керівництва держави — марно.

“Мене бісить, коли вони кажуть, що в зоні АТО померло пару бійців, в той день, коли у мене на позиції за добу полягло більше!” — дивуються бійці. Солдати живуть на позиціях без ротації вже більш як півроку. Їжі постійно не вистачає, форма — одна на всі випадки життя, і ту привезли волонтери. Та що там казати, часто і набої, чомусь, в дефіциті. “Ми дивилися накладні, вони купляють самі у себе ВОГи по 240 гривень”, “Коли нас вперше кинули на позиції — у нас було по два магазини набоїв, обіцяли, що під”їде ще машина — вона так і не доїхала. Ми мали йти в підсилення — але як тільки прийшли, ті хто там були одразу уїхали звідти, тобто вийшло що ми там лишилися самі, і так постійно”.

До слова сказати, бійців постійно обманюють. “Мені казали, що призивають на 45 днів, потім казали, що не більше 3х місяців… Зараз я вже більше як півроку не бачив сім`ю, більш як півроку дивлюся на те, як нас кидають в якості м`яса, з автоматами на танки. Скільки ж полягло із-за тупості штабу хлопців, у яких вдома були вагітні жінки, хлопців, що так і не побачили своїх майбутніх дітей”… На позиціях невишколені бійці, з самими автоматами, зі звичайними набоями. Буває і краще — наприклад коли є ПТУРи, але немає ПТУРистів, ніхто не вміє стріляти з них. Є серед бійців багато і героїв, наприклад під час того випадку, коли танк сепаратистів заїхав прямо в окоп та намотував наших хлопців на гусениці, двоє гранатометників підбили три танки. Один із відбитих у сепаратистів танків — новенький Т-72, але в Інтернеті, чомусь, його називали Т-90, бійців така брехня бісить, адже і так є багато героїзму та доблесті, навіщо брехати, спотворювати та прикрашати. До речі, з усією нашою технікою біда — майже вся вона поламана. Не кажучи вже про те, що застаріла. Чого не скажеш про сепаратів — у них після “перемир’їв” достатньо справної російської техніки (хоча є і наша, яку покинули бійці, яких кидали м’ясом, нічого не навчивши та не провівши виховної роботи).

“Генералів я в окопах не бачив” — каже боєць. “Якщо якесь керівництво і опиняється на передовій, то вони уїжджають якраз перед атакою”. На деяких позиціях в полі сепари стоять за кілометр, їх видно у бінокль, але дістати неможливо — немає зброї крім автоматів. “Коли приїжджають танки, то вони не знають що робити, туди садять 20річних зелених хлопчиків, які часто тікають. Чого керівництво веде таку кадрову політику? Чому в одному із взводів поставили командиром студента після військової кафедри, який боїться всього, а ветерана-афганця поставили підлеглим? Всі в шоці з таких розкладів. Військовий дебілізм нікуди не зник, лише перемістився у зону бойових дій. Це трагічно.

Бійці вкажуть, що за бажання вже давно можна було би досягнути миру, що війну штучно затягують. “Ми могли їх поперти ще в серпні-вересні. Але нам сказали стояти. Порошенко хотів перемир’я, але під час нього сепаратистам підвезли з Росії безліч зброї, а нам — ні. Цю війну спеціально затягують, щоби відмивати гроші, на всьому — на зброї, на волонтерській допомозі, на паливі тощо. А вмираємо ми, прості бійці та цивільні”. До слова сказати, на зворотньому шляху наші люди заїжджали до Краматорську, в аеропорт. Бійці тоді казали, що в них погане передчуття, бо все начальство поїхало. На наступний день аеропорт цього вже давно мирного місця обстріляли важкою артилерією.

Також побували в Артемівському шпиталі. Це звичайна міська лікарня, в яку щоденно привозять також поранених бійців. Це від 20ти до 80ти поранених щоденно (!), яким надають ПМД та направляють далі по медсанчастинах/шпиталях. Про це , чомусь, ніхто не каже, в ЗМІ брешуть про втрати. Там дуже великі проблеми з їжею. Маємо намір і в подальшому допомагати лікарні.

На завершення, хотів би звернути увагу на те, що жодної роботи з місцевим населенням ніхто не проводить. Місцеві досі не можуть зрозуміти що відбувається, та чому вони стали заручниками між двома воюючими сторонами, до цього додається ще й сильний вплив пропаганди та постійне відчуття стресу. СИНДИКАТ найближчим часом поїде на Схід не лише для війни, але і для просвітництва.

Наша позиція лишається незмінною — ми не хочемо цієї братовбивчої війни. Ми хочемо миру. Саме тому ми і прагнемо перемоги української зброї.
MX_zZE0olYs pmvXIx5VGIE