Єдина Україна з верховенством прав людини

Коли весь народ — дисидент: шлях Мустафи Джемілєва

Для кращого розуміння нинішньої путінської істерії стосовно корінних народів України, варто згадати політику сталінізму, на яку, безумовно, оглядається нинішній кремль.
Голодомори 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років (у тому числі і акти геноциду українського населення Кубані та Надволжя), розстріли 1936-1937 років, геноцид корінного населення Криму 18-21 травня 1944 року – одні народу «форматувалися» в імперській парадигмі «вірного малоросійства», інші просто знищувалися.


🔹Легендарний лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв вперше зіткнувся з радянською владою у віці шести місяців, коли його родину разом з іншими насильно депортували у Середню Азію 18 травня 1944 року. Намагання Сталіна «скасувати» корінне населення Криму обернулося колосальними жертвами – депортацію не пережило до половини кримських татар.
Вже після закінчення школи Мустафа Джемілєв, тоді токар на Ташкентському авіаційному заводі, активно включається у кримськотатарський національний рух, стає членом нелегальної «Спілки кримськотатарської молоді», через що потрапляє у поле зору КДБ. У 1965 році Мустафу було вперше заарештовано за «порушення громадського порядку та хуліганство» — він разом з іншими кримськотатарськими активістами намагався прорватися на прийом до керівника компартії Узбецької РСР. Після цього його відраховують з вишу за поширення серед студентів власного нарису історії Криму.


🔹Свій перший тюремний строк 23-х річний Мустафа отримав за відмову від служби у радянській армії за ідейно-політичними мотивами. У 1966 році Ташкентський міський суд відправляє його на півтора року у виправно-трудову колонію загального режиму. У колонії адміністрація намагалася вибити з нього письмову заяву про відмову від участі у національному русі. Частину терміну ув’язнення він провів у ШІЗО.


🔹Після виходу на свободу Мустафа включається у радянський правозахисний рух та знайомиться з українським правозахисником Петром Григоренком. У цей період окрім широкого висвітлення злочинів радянської влади стосовно корінного населення Криму, Мустафа Джемілєв піднімає проблему інших поневолених радянським союзом народів. У 1969 році стає співзасновником «Ініціативної групи з захисту прав людини у СРСР» — першої незалежної правозахисної ініціативи, що діяла у СРСР відкрито.


🔹Через участь в роботі групи Мустафа Джемілєв отримує свій другий тюремний строк – три роки у колонії суворого режиму. Перебуваючи у СІЗО провів 30 денне голодування на протест проти порушень прав людини у СРСР. Звільнився у 1972 році, після чого жив під адміністративним наглядом в Узбецькій РСР.


🔹1974 рік – 1 рік ув’язнення за «ухилення від військових зборів». Напередодні Мустафу свавільно закривають на 15 діб адмінарешту через «хуліганство», проте він звільняється на декілька днів раніше вказаного терміну через свій важкий стан, спричинений голодуванням.
За три дні до закінчення строку ув’язнення проти Мустафи відкривають справу за «антирадянську пропаганду серед засуджених». У відповідь на це він розпочинає своє найтриваліше голодування, що тривало 303 дні. Акт протесту викликав широкий міжнародний резонанс та привернув увагу світової спільноти до фактів масових порушень прав людини в СРСР.
Протягом усього періоду голодування Мустафу піддавали насильницькому годуванню через зонд. Лише після особистого прохання радянського правозахисника Андрія Сахарова, Мустафа погодився закінчити голодування.


🔹У 1977 році, за місяць до кінця терміну ув’язнення, в’язнична адміністрація намагалася ще раз сфабрикувати проти Мустафи кримінальну справу, через що він провів 15 – денне протестне голодування. У цьому ж році він виходить на свободу під адміністративний нагляд. Через два роки він заявить про відмову від громадянства СРСР, через що знову опиниться на лаві підсудних – на цей раз начебто за «злісне порушення правил адміністративного нагляду». Суд, який пройшов у закритому режимі, присудив Мустафі півтора року обмеження волі з заміною на 4 роки заслання в Якутську АРСР. Пізніше його було перевезено на Колиму.


🔹У 1983 році після звільнення з заслання Мустафа разом з дружиною та дитиною робить спробу повернутися на батьківщину у Крим. Усього через три дні перебування у місті Саки, родину Джемілєвих насильно вивозять на Кубань, звідки вони повертаються в Узбекистан. Через декілька місяців Мустафа робить спробу виконати останню волю свого батька та поховати його на рідній кримській землі, проте поховальну процесію не пропускають через переправу на півострів. Мустафу звинувачують в організації масових заворушень та поширенні антирадянської агітації. У 1984 році він отримує покарання у вигляді 3 років позбавлення волі у таборі суворого режиму.


🔹1986 рік. Ще одна стаття за «злісну непокору законним вимогам адміністрації місць позбавлення волі». Вирок – три роки умовно з п’ятирічним випробувальним терміном. В цей час справа Мустафи Джемілєва стає об’єктом пильної уваги міжнародної спільноти, а сам Мустафа користується потужною підтримкою зі сторони правозахисної спільноти.


🔹Зі звільненням Мустафи кримськотатарський національний рух переходить у фазу свого піднесення. Влітку 1987 року на Червоній площі у Москві сотні киримли проводять акції протесту з вимогою повернення на історичну батьківщину та створення кримськотатарської автономії. У 1989 році Мустафа Джемілєв повертається у Крим та оселяється у давній столиці кримських татар Бахчисараї. 6 червня 1991 року на Курултаї кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва обирають головою Меджлісу кримськотатарського народу. Через свій виключний авторитет серед киримли він ще 4 рази переобирався на пост голови Меджлісу, аж поки не склав повноваження за власною ініціативою у 2013 році.


🔹З окупацією Криму російськими збройними формуваннями у 2014 році, кремль відновив радянську практику репресій стосовно Мустафи Джемілєва та інших лідерів кримськотатарського народу.22 квітня 2014 року при спробі потрапити на окупований російськими військами Крим, Мустафі Джемілєву повідомили про заборону в’їзду на його батьківщину протягом наступних п’яти років. У 2019 році дію заборони продовжили ще на 15 років. Також у 2016 році окупаційний суд Сімферополя заочно заарештував Джемілєва по сфабрикованій проти нього справі щодо «тероризму та підриву державної безпеки РФ». З минулого року окупаційними судами розглядається ще одна кримінальна справа, пов’язана з начебто «незаконними спробами в’їхати на територію Криму» та «незаконним володінням зброєю». До речі, вчора в окупаційному суді міста Армянська мало відбутися засідання по вказаній справі.


🔸«Яким би я не піддавався репресіям та переслідуванням, я твердо можу сказати, що ніхто, ніколи і ні за яких обставин не зможе мене змусити відмовитися від виконання обов’язків, що накладаються честю, національною гідністю та громадянським обов’язком» — ці слова Мустафа Джемілєв виголосив під час своєї промови перед відправкою у в’язницю суворого режиму
51 рік назад. 15 років таборів, десятки тисяч кілометрів у «столипіних», життя під постійним пресом каральної радянської машини, повернення та втрата батьківщини – Мустафа Джемілєв твердо тримається своєї присяги та продовжує боротися за визволення батьківщини кримськотатарського народу.

#КримцеУкраїна